Ухвала слідчого судді як правова підстава обмеження прав людини на стадії досудового розслідування: окремі питання визначення принципу пропорційності (співмірності)

Abstract

У статті досліджено ухвалу слідчого судді як ключову правову підставу обмеження прав людини на стадії досудового розслідування в контексті забезпечення принципу пропорційності. Автор наголошує, що саме на цьому етапі кримінального провадження здійснюється найбільш інтенсивне втручання держави у сферу приватних прав особи, а відтак, особливої ваги набуває наявність чітких, передбачуваних і обґрунтованих рішень слідчих суддів як підставі обмеження прав людини. На основі аналізу положень КПК України, рішень Конституційного Суду України та практики ЄСПЛ обґрунтовано, що пропорційність виступає універсальним критерієм оцінки допустимості та меж втручання у права людини. Особливу увагу приділено вимозі «якість закону», передбачуваності процесуальних норм та дієвим механізмам судового контролю. Підкреслено, що ухвала слідчого судді має відповідати вимогам законності, обґрунтованості, вмотивованості й зрозумілості, що забезпечує реальний захист прав особи й унеможливлює свавілля. Наведені приклади із судової практики демонструють проблеми невизначеності змісту ухвал, надмірно широких або невластивих обмежень, що призводять до порушення принципу пропорційності. На підставі аналізу позицій Верховного Суду підкреслено значення ефективного апеляційного перегляду для гарантування справедливого балансу між публічними інтересами та правами особи. У підсумку зроблено висновок, що якість процесуальних рішень слідчого судді є визначальним елементом забезпечення пропорційного втручання в права людини та фундаментальною гарантією справедливості досудового розслідування.

The article examines the investigating judge's ruling as a key legal basis for restricting human rights at the pre-trial investigation stage, with particular emphasis on the principle of proportionality. This stage of criminal proceedings involves the most intensive interference by the state with individual rights; therefore, the clarity, predictability, and justification of judicial decisions become crucial safeguards against arbitrariness. Based on the Criminal Procedure Code of Ukraine, case law of the Constitutional Court, and the jurisprudence of the European Court of Human Rights, the author demonstrates that proportionality serves as a universal criterion for assessing the necessity, scope, and legitimacy of restrictions imposed on individuals. Special attention is paid to the requirement of the «quality of law,» foreseeability of procedural norms, and the existence of effective judicial oversight mechanisms. It is emphasized that rulings of investigating judges must meet the standards of legality, reasoning, motivation, and comprehensibility, as these ensure genuine protection of individual rights. Examples from national case law illustrate problems arising from vague, excessively broad, or unlawful restrictions that contradict proportionality. The article also highlights the importance of effective appellate review, as affirmed by the Supreme Court, for maintaining a fair balance between public interests and individual rights. The author concludes that the quality of procedural decisions by investigating judges is a decisive factor in ensuring proportionate interference with human rights and constitutes an essential safeguard of fairness in pre-trial proceedings.