Позитивні відносини між персоналом установ виконання покарань та засудженими як основа динамічної безпеки

Abstract

У статті розкрито сутність позитивних відносин між персоналом установ виконання покарань та засудженими як ключового елементу динамічної безпеки, що розглядається як один із найважливіших сучасних підходів до організації діяльності пенітенціарної системи. Авторка підкреслює, що ефективна комунікація, гуманне ставлення, дотримання етичних принципів, професіоналізм та індивідуальний підхід з боку персоналу створюють сприятливе середовище для виправлення, ресоціалізації та зниження ризику повторних правопорушень. Особлива увага приділяється аналізу положень міжнародних актів, таких як Європейські пенітенціарні правила, а також норм національного законодавства, зокрема Кримінально-виконавчого кодексу України та підзаконних нормативних актів, що регулюють професійну діяльність персоналу УВП. У роботі зазначено, що позитивні відносини повинні бути невід’ємним елементом не лише на практичному рівні, а й отримати чітке нормативне закріплення як один із засобів реалізації динамічної безпеки. Також звертається увага на потребу у формуванні відповідних професійних навичок у персоналу, які б забезпечували не лише контроль, а й педагогічний та психологічний вплив на засуджених. Авторка робить висновок, що формування позитивних відносин є основою ефективного функціонування пенітенціарної системи в умовах реформування і відповідає сучасним європейським стандартам.The article provides a detailed exploration of the role of positive relationships between prison staff and inmates as a fundamental component of dynamic security within the penitentiary system. The author emphasizes that dynamic security is not achieved solely through physical infrastructure or formal procedures, but rather through constructive interaction, mutual respect, and effective communication between staff and incarcerated individuals. This approach is grounded in international legal frameworks, such as the European Prison Rules and the United Nations Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners, as well as Ukrainian national legislation. The article highlights the importance of staff professionalism, ethical conduct, and the development of individualized support systems that foster rehabilitation, reduce tension, and lower recidivism rates. The study also addresses the lack of normative clarity in Ukrainian legislation regarding the definition and implementation of positive relationships in correctional settings, suggesting the need for legislative reforms. The author argues that successful resocialization depends not only on strict compliance with institutional rules but also on the humanization of punishment, the ability to establish trust, and the provision of psychological and social support. These elements are essential for transforming the penitentiary environment into one that supports reintegration rather than isolation. The findings contribute to current discussions on the reform of the criminal justice system in Ukraine and its alignment with European standards.