Кримінологічна характеристика та запобігання виправдовуванню, визнанню правомірною, запереченню збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників

Abstract

Копча В. В. Кримінологічна характеристика та запобігання виправдовуванню, визнанню правомірною, запереченню збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України, Харків, 2026.

Дисертація є комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем, пов'язаних з виправдовуванням, визнанням правомірною, запереченням збройної агресії Російської Федерації проти України та глорифікацією її учасників, через призму сучасного кримінологічного аналізу детермінант цих суспільно небезпечних діянь та ефективності заходів щодо їх запобігання.

У дисертації обґрунтовано концептуальний підхід до розуміння передумов появи масової глорифікації агресора на території України. Встановлено, що така масовість часто пов’язана з бажанням глорифікаторів «реінкарнувати» минуле, що особливо поширено серед тих, хто застав часи існування СРСР.

За допомогою історико-правового аналізу явища глорифікації простежено його еволюцію, що в різний час було пов’язано з прославлянням агресивних війн, окупаційних режимів та їх учасників. Це дозволило виявити закономірності трансформації суспільного ставлення до таких проявів та обґрунтувати необхідність їх криміналізації в умовах сучасної збройної агресії.

Обґрунтовано, що на швидкість поширення явища глорифікації серед населення України впливають два основні фактори: інформаційний вплив РФ (інформаційна агресія РФ) у тому числі, що здійснюється через мережу Інтернет та ЗМІ (медіа); гібридність триваючої війни (поширення ІПСО, фейків, вплив пропаганди на населення України, у тому числі через російську церкву).

Встановлено, що сучасна глорифікація агресора в Україні зазнала якісної трансформації порівняно з історичними аналогами – від возвеличення персоналій до прагматичного використання наративів про покращення побутових умов населення, лейтмотивом яких є теза: «при Росії жилося б краще».

Так само в українському суспільстві виявлено феномен паралельної глорифікації: позитивної (прославляння українських захисників) та негативної (прославляння агресора та його дій).

Узагальнено наявні в науковій літературі погляди щодо термінологічного апарату, який використано у ст. 436-2 КК України. На основі аналізу судової практики встановлено, що діяння, передбачені ст. 436-2 КК України, мають різний ступінь суспільної небезпеки – від одиничних висловлювань у соцмережах до систематичної, заснованої на ідеологічних мотивах діяльності з підтримки наративів ворога. При цьому форми прояву досліджуваного кримінального правопорушення варіюються від спонтанних, неаргументованих емоційних коментарів під впливом російської пропаганди, до цілеспрямованої координованої діяльності з поширення наративів про «громадянський конфлікт», що потребує диференційованого підходу до кримінально-правової оцінки та профілактики.

Обґрунтовано необхідність диференціації кримінально-правової відповідальності залежно від форми вчинення діяння: встановлено, що приватні висловлювання з виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ та глорифікації її учасників мають значно нижчий ступінь суспільної небезпеки порівняно з публічними, хоча й здатні формувати проросійські настрої через механізм «ланцюгової передачі» в близькому соціальному оточенні.

Запропоновано встановити адміністративну відповідальність за виправдовування агресії в приватних розмовах та зберегти кримінальну відповідальність за публічні форми таких діянь, що забезпечить пропорційність покарання ступеня суспільної небезпеки.

Встановлено, що виготовлення та поширення матеріалів із виправдовуванням, визнанням правомірною, запереченням збройної агресії РФ та глорифікацією її учасників у цифровому просторі створює якісно новий рівень суспільної небезпеки через миттєве охоплення необмеженої аудиторії, вірусне розповсюдження через алгоритми соціальних мереж та формування стійких інформаційних бульбашок із проросійським контентом. Виявлено феномен «несвідомого співучасника», коли особи поширюють анонімні неперевірені матеріали, перетворюючись на ланки інформаційної агресії та надаючи псевдолегітимності пропагандистським наративам.

Проведено дослідження зарубіжного досвіду криміналізації подібних діянь до тих, що містяться у ст. 436-2 КК України, що дозволило виявити відсутність спеціальних норм про глорифікацію агресора в більшості держав та встановити, що такі норми зазвичай з'являються як ретроспективна реакція на травматичні події через доволі значний проміжок часу після їх завершення.

Встановлено, що унікальність українського досвіду полягає у криміналізації глорифікації агресора та подібних до неї діянь в умовах триваючої збройної агресії, комплексному охопленні різних форм інформаційної підтримки агресора та необхідності протидіяти агресії держави, з якою Україна мала спільну історію та тісні культурні зв'язки, що створює особливі кримінологічні виклики.

Задля забезпечення повноти дослідження проаналізовано досвід агресора – Російської Федерації, яка використовує розгалужену систему норм КК РФ для переслідування громадян за підтримку України (статті 280, 280-3 , 280-4 , 275, 282 КК РФ), на основі чого виявлено певну «дзеркальність» підходів: Україна криміналізує глорифікацію агресії, РФ – підтримку опору. Встановлено, що непослідовність російського правозастосування з довільним вибором статей для кваліфікації відповідних діянь демонструє репресивний характер використання кримінального права державою-агресором.

На підставі комплексного аналізу статистичних даних за 2022-2025 роки встановлено, що при зменшенні загальної кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень за статтею 436-2 КК України значно зріс відсоток притягнення до відповідальності осіб, що вчиняють діяння з виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ або глорифікацію її учасників. Аналіз регіональної структури показав, що найвища концентрація правопорушень спостерігається у прикордонних та прифронтових областях.

На основі проведеного опитування фахівців та всебічного аналізу явища латентизації встановлено особливості її проявів при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-2 КК України. Досліджено важливу інституційну проблему відсутності безпосереднього потерпілого: хоча об'єктом посягання виступають державні та суспільні інтереси, реальний вплив здійснюється на конкретних осіб, які під дією пропагандистського контенту чи висловів можуть перетворитися з пасивних споживачів на активних поширювачів антидержавних наративів (глорифікаторів).

На основі комплексного аналізу статистичних даних та проведеного емпіричного дослідження вироків, що містяться в ЄРСР визначено типові ознаки особи, що вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ст. 436-2 КК України: переважно чоловіки старші 40 років із базовою середньою або професійно-технічною освітою, непрацюючі громадяни України або пенсіонери, які діють переважно з ідеологічних мотивів. Установлено, що для таких осіб характерні обмежений загальнокультурний розвиток, деформована правова свідомість під впливом антиукраїнської пропаганди, ностальгія за радянським минулим та викривлене розуміння національної ідентичності України. Доведено, що нездатність до критичного аналізу інформації та схильність до сприйняття російських наративів призводить до виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікації її учасників. Характерною є також швидка зміна позиції після притягнення до відповідальності, що демонструє поверховість переконань та відсутність глибокої ідеологічної мотивації.

Здійснено системний аналіз чинників, що зумовлюють вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-2 КК України. Запропоновано до таких відносити культурно-ментальні, інформаційнопсихологічні, ідеологічні, соціально-економічні, а також недосконалість кримінального законодавства у досліджуваній сфері. Встановлено, що війна виступає системоутворюючим чинником, за умови існування якого всі інші набувають особливої інтенсивності та деструктивного впливу.

Доведено необхідність пріоритетної орієнтації державної політики на молодь, оскільки це покоління, по-перше, зазнало меншого ідеологічного тиску з боку Росії; по-друге, володіє більшим потенціалом для трансляції цінностей української державності старшим поколінням порівняно з офіційними державними структурами. Запропоновано серед заходів загальносоціального запобігання виправдовуванню, визнанню правомірною, запереченню збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників виділяти такі: комплексна державна підтримка патріотичного виховання та історичної освіти; соціально-економічна підтримка (особливо підтримка постраждалих від російської агресії регіонів); розвиток цифрової обізнаності, медіаграмотності та кіберзахисту населення; міжнародна співпраця у сфері боротьби з російською інформаційною агресією.

Розроблено пропозиції щодо заходів спеціально-кримінологічного запобігання, серед яких визначено: контроль за інформаційним простором; програми переорієнтації антисуспільних установок через роз'яснювальну роботу; стратегічна суспільна комунікація та демонстраційний ефект; заходи активного втручання правоохоронних органів з урахуванням підслідності.

За результатами проведеного у роботі кримінологічного аналізу встановлено категорії осіб, які характеризуються підвищеним ризиком вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 436-2 КК України та потребують цільової профілактичної роботи.

Обґрунтовано необхідність диференційованого застосування заходів індивідуального запобігання кримінальному правопорушенню, передбаченому ст. 436-2 КК України, залежно від наявності в особи попередньої судимості за злочини проти основ національної безпеки України чи проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.