Кримінологічна характеристика та запобігання втручанню в діяльність судових органів
Вантажиться...
Дата
Автори
ORCID
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В.В.Сташиса Національної академії правових наук України
Анотація
Яковлева В. С. Кримінологічна характеристика та запобігання втручанню у діяльність судових органів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, Харків, 2023.
Дисертація є кримінологічним дослідженням кримінальних правопорушень, передбачених ст. 376 КК України та пов’язаних із втручанням у діяльність судових органів. У роботі з’ясовано нормативно-правове забезпечення стандарту незалежності судових органів, виділено його рівні, досліджено кількісні та якісні показники указаних кримінальних правопорушень, надано кримінологічну характеристику особи правопорушника, який втрутився у діяльність судового органу, розроблено типологію останнього, виділено особливості детермінації представлених посягань у сфері правосуддя, запропоновано низку перспективних напрямів і заходів їх запобігання.
Виокремлено кілька рівнів нормативно-правового забезпечення стандарту незалежності судових органів: міжнародно-правовий, регіональний (європейський) та національний. З’ясовано архітектоніку вказаного стандарту функціонування правосуддя. Її враховано при дослідженні детермінації втручання у діяльність судових органів в Україні, а також розробці рекомендацій щодо обмеження його окремих проявів.
Кримінологічну характеристику втручання у діяльність судових органів складають такі кількісно-якісні показники, як рівень, коефіцієнти, структура, динаміка, латентність, географія, соціальні наслідки, а також відомості про особу правопорушника (реального та латентного).
Стан цих кримінальних правопорушень характеризується збільшенням їх рівня протягом 2013–2022 рр. Щороку обліковується до 200 таких фактів. Коефіцієнт інтенсивності втручання у діяльність судових органів за указаний період збільшився майже у 10 разів. Його динаміка є негативною, про що свідчить збільшення як абсолютних, так й відносних показників. Рівень цих правопорушень і рівень судимості за них не відбиває справжніх тенденцій їх поширеності, відтворення й загалом криміналізації сфери правосуддя в Україні.
Структура незаконного впливу на суд характеризується: переважанням у діяльності загальних судів при розгляді кримінальних справ; учиненням, як правило, громадськими активістами й членами громадських організацій в усній та непроцесуальній формах; типовими загальними способами тиску на суд у виді: критики судді у ЗМІ, залякуванні судді та його близьких, проханні; типовими додатковими способами учинення шляхом: організації стихійних мітингів у зв’язку з розглядом конкретної справи, неналежною поведінкою у залі судових засідань, звернення народних депутатів та інших осіб до ВРП зі скаргою на суддю.
Територіальний розподіл досліджуваного явища має власну специфіку. Вона виявляється у найбільшій його поширеності у м. Києві, Дніпропетровській та Одеській областях, а найменшій – у Волинській, Кіровоградській та Чернігівській областях України.
Негативні соціальні наслідки втручання у діяльність судових органів мають політичний, економічний, соціально-психологічний та організаційний характер. Найбільш деструктивною шкодою від цього явища вважається підрив демократії й верховенства права, руйнація балансу владної системи стримувань і противаг, порушення прав громадян на справедливий і неупереджений суд.
Втручання у діяльність судових органів віднесено до особливо високолатентних злочинів. На один подібний облікований випадок приходиться щонайменше 51 необлікований. Латентність має переважно штучний характер. Основними причинами латентності вважаються: низька ефективність правоохоронних органів щодо виявлення та розслідування цих правопорушень; пасивність ВРП; небажання суддів-потерпілих афішувати фактами втручання у їх діяльність.
Кримінологічну характеристику особи правопорушника, який втрутився або може втрутитись у діяльність судового органу, складають ознаки, що мають 4 соціально-демографічну, кримінально-правову і морально-психологічну природу. Представлені ознаки в їх сукупності дозволили розробити узагальнений кримінологічний образ такого злочинця. Це – чоловіки віком 29-39 років, рідше 40- 54 роки, мають повну вищу і базову вищу освіту, громадяни України, українці за національністю. Трендом останніх років є збільшення фактів посягання на незалежність суддів з боку громадських активістів й членів громадських організацій. Нерідко має місце злочинна співучасть сторони у справі з адвокатом, у групі за попередньою змовою. Вплив на суд здійснюється за різними провідними мотивами, які властиві різним категоріям злочинців: від уникнення підсудним відповідальності – до корисливих й кар’єристських мотивів.
Типологію особи злочинця, який втрутився у діяльність судового органу, побудовано за мотивом й характером злочинної поведінки. Вона включає такі умовні типи правопорушників: інтелектуальний, корисливий, корупційний, хуліганський, агресивний, кар’єристський, комбінований.
Детермінацію втручання у діяльність судових органів утворюють дві групи взаємопов’язаних між собою криміногенних чинників – зовнішніх і внутрішніх. Вони доповнюються різними видами професійної віктимності суддів та їх віктимною поведінкою.
Зовнішні криміногенні чинники охоплюють: нестабільність соціальноекономічної ситуації в державі; політичний вплив на відправлення правосуддя; неефективність діяльності правоохоронних органів; корупцію в органах державної влади і органах місцевого самоврядування; обмеженість правової культури і правосвідомості громадян; скудність морально-етичних та професійних якостей деяких адвокатів і журналістів; недосконалість чинного законодавства України та ін.
До внутрішніх криміногенних чинників, що зумовлюють учинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 376 КК України, віднесено: забезпечення не у повному обсязі соціальних гарантій незалежності суддів; прорахунки у кадровому, фінансовому, матеріально-технічному забезпеченні роботи судових органів; недоліки судового реформування; недостатній рівень суддівської етики; корупцію у сфері правосуддя; відсутність належної охорони судів і особистої безпеки суддів; недоліки у діяльності суддівського врядування й самоврядування; слабку комунікацію судових органів із ЗМІ та громадянським суспільством тощо.
Обстоюється позиція, що потерпілими від втручання у діяльність судових органів можуть бути судді, присяжні та народні засідателі. Судді – найбільш поширена й водночас уразлива група жертв цих кримінальних правопорушень. Потенційність судді стати жертвою посягання на його незалежність залежить від деяких його професійних віктимних властивостей та його віктимної поведінки.
Суддів, у діяльність яких втрутились, типологізовано за характеристикою їх віктимної поведінки на такі умовні типи: пасивні, конформні, «кар’єристи», недоброчесні, непрофесійно-провокуючі.
Аргументовано, що кримінологічне (некаральне) запобігання втручанню у діяльність судових органів є більш ефективним порівняно із кримінально-правовими (репресивними) засобами його обмеження. Структура запобігання указаному явищу складається із заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання. Загальносоціальне запобігання визнано основним. Воно включає такі напрями діяльності: посилення гарантій незалежності суддів; судове реформування; реформування суміжних із правосуддям сфер та органів.
Спеціально-кримінологічне запобігання зазначеним посяганням на незалежність суддів утворюють заходи кримінологічної профілактики, відвернення і припинення. Перші класифіковано за їх характером на організаційно-управлінські, інформаційні, нормативно-правові та технічні.
Віктимологічна профілактика втручання у діяльність судових органів виражається у посиленні віктимологічної поінформованості суддів, підвищенні їх професійного рівня, віктимологічних знань, умінь і навичок; широкому обговоренні проблеми посягань на судову незалежність у колективах судів; проходженні суддями спеціальних тренінгів щодо зменшення їх віктимної уразливості та недопущення повторної віктимізації тощо.
Опис
Бібліографічний опис
Яковлева В. С. Кримінологічна характеристика та запобігання втручанню у діяльність судових органів : дис. … д-ра філософії : 081 «Право». Харків, 2023. 260 с.
