Проблеми кваліфікації надання допомоги ворогу у воєнній сфері в умовах конкуренції кримінально-правових норм: доктринальні, законодавчі та правозастосовні аспекти

Abstract

Наукову статтю присвячено аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за надання допомоги ворогу у воєнній сфері (ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ст. 111-2 та ст. 1142 КК). Констатується надмірна криміналізація суспільно небезпечної поведінки, пов’язаної із взаємодією з ворогом у воєнній сфері, яка має своїм наслідком невиправдану конкуренцію, а інколи, й колізію зазначених кримінально-правових норм, яка призводить до неодноманітної судової та слідчої практики кваліфікації фактично тотожних діянь. У роботі аналізуються судові прецеденти та доктринальні підходи до кваліфікації надання допомоги у воєнній сфері, фокусується увага на пошуку шляхів розв’язання наявної конкуренції зазначених норм та формулюється авторське бачення розмежування різних форм взаємодії з ворогом. Окремий акцент у статті робиться на необхідності забезпечення системного підходу до вдосконалення кримінального законодавства у сфері протидії взаємодії з ворогом, який передбачає не лише виключення колізійної норми з КК, а й формулювання пропозицій щодо доповненням КК відповідними перехідними положеннями, які б передбачали процедуру перекваліфікації діянь з тим, щоб не допустити порушення прав та свобод осіб, щодо яких розпочаті кримінальні провадження або ухвалені вироки, а також забезпечити дотримання фундаментальних принципів кримінального права, які не дозволяють погіршувати становище осіб у випадку змін законодавства про кримінальну відповідальність. Як результат робиться висновок, що найефективнішим способом подолання правових колізій в умовах інертності законодавчого процесу та необхідності забезпечення потреб практики в одноманітному застосуванні норм про кримінальну відповідальність за надання ворогу допомоги у воєнній сфері є встановлення адекватного змісту вживаних у законі термінів та дійсної сутності криміналізованих явищ, зокрема, колабораційної діяльності, що досягається насамперед за допомогою застосування телеологічного способу тлумачення норм, що передбачає з’ясування дійсної мети прийняття відповідної норми та встановлення іманентних ознак криміналізованого явища.The article is devoted to the analysis of criminal law provisions that establish liability for providing assistance to the enemy in the military sphere (Article 111, Part 7 of Article 111-1, Article 111-2 and Article 1142 of the Criminal Code). The author notes that there is an excessive criminalization of socially dangerous behavior related to interaction with the enemy in the military sphere, which results in unjustified competition and sometimes a conflict of these criminal law provisions, which leads to a diverse judicial and investigative practice of qualifying virtually identical acts. The article analyzes judicial precedents and doctrinal approaches to the qualification of assistance in the military sphere, focuses on finding ways to resolve the existing competition of these norms and formulates the author’s vision of distinguishing between different forms of interaction with the enemy. The article places special emphasis on the need to ensure a systematic approach to improving criminal legislation in the area of countering cooperation with the enemy, which involves not only the exclusion of a conflict of laws provision from the CC, but also the formulation of proposals to supplement the CC with appropriate transitional provisions which would provide for the procedure of reclassification of acts in order to prevent violation of the rights and freedoms of persons against whom criminal proceedings have been initiated or sentences have been passed, and also to ensure compliance with the fundamental principles of criminal law. As a result, it is concluded that the most effective way to overcome legal conflicts in the context of the inertia of the legislative process and the need to meet the needs of practice in the uniform application of the provisions on criminal liability for assisting the enemy in the military sphere is to establish the adequate content of the terms used in the law and the true essence of the criminalized phenomena, in particular, collaboration, which is achieved primarily through the use of the teleological method of interpretation of the provisions, which provides for clarification of the actual