Особливості запобігання злочинності у сучасному транзитивному суспільстві України

Abstract

Статтю присвячено визначенню основних проблем, якими характеризується запобігання злочинності в Україні в умовах транзитивності суспільства. При цьому наголошується, що особливістю української транзитивності є нашарування на комплекс «звичайних» маркерів цього процесу ще й транзиту суспільства від стану збройного конфлікту до миру. Таке переплетення транзитивних рухів здійснює неабиякий вплив на криміногенну ситуацію в країні. У статті підкреслюється, що обов’язковою умовою для успішного розв’язання завдань у сфері запобіжної діяльності у повоєнний період є аналіз криміногенної ситуації на етапі суспільної транзитивності найвищої фази складності, через яку сьогодні проходиться Україна. У теперішній час криміногенну ситуацію визначають насамперед ті небезпечні загрози, що є наслідком перехідного періоду та збройної агресії рф проти України. До таких у статті віднесено: безпрецедентне зростання злочинів агресії, злочинів проти людяності та масових порушень прав цивільних осіб на окупованих територіях, різкий підйом злочинів проти національної безпеки, значну кількість насильницьких і майнових правопорушень, неконтрольоване поширення зброї серед населення, махінації в державних закупівлях, тіньові схеми, корупцію у відновленні економіки, контрабанду та інші економічні злочини, правопорушення, вчинені військовослужбовцями, включаючи ухилення від військової служби, насильницькі злочини та незаконне зберігання зброї. Небезпечним чинником так само є й активна інформаційно-психологічна війна, яку веде ворог з метою дестабілізації українського суспільства та його інститутів. Авторка статті робить висновок, що запобігання злочинності, особливо під час воєнного стану, характеризується такими особливостями, як: 1) відмінність запобіжних заходів залежно від специфіки території; 2) правова адаптивність заходів запобігання до потреб воєнної реальності та завдань повоєнного часу; 3) значний брак кваліфікованих фахівців у правоохоронних органах; 4) політична рішучість у протидії криміногенним загрозам; 5) інформаційна обґрунтованість діяльності із вживання запобіжних заходів; 6) модернізація системи соціальних інституцій запобігання злочинності як результат взаємодії між державою, суспільством та громадянами.

The article is devoted to identifying the main problems that characterize crime prevention in Ukraine in the context of a transitive society. At the same time, it is emphasized that a feature of Ukrainian transitivity is the layering of the complex of «usual» markers of this process, as well as the transit of society from a state of armed conflict to peace. This intertwining of transitive movements has a significant impact on the criminogenic situation in the country. The article emphasizes that a prerequisite for the successful solution of tasks in the field of preventive activities in the post-war period is the analysis of the criminogenic situation at the stage of social transitivity of the highest phase of complexity, through which Ukraine is passing today. At present, the criminogenic situation is determined primarily by those dangerous threats that are a consequence of the transition period and the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. The article includes the following: an unprecedented increase in crimes of aggression, crimes against humanity and mass violations of the rights of civilians in the occupied territories, a sharp rise in crimes against national security, a significant number of violent and property offenses, uncontrolled spread of weapons among the population, fraud in public procurement, shadow schemes, corruption in the restoration of the economy, smuggling and other economic crimes, offenses committed by military personnel, including evasion of military service, violent crimes and illegal possession of weapons. Another dangerous factor is the active information and psychological warfare waged by the enemy with the aim of destabilizing Ukrainian society and its institutions. The author of the article concludes that crime prevention, especially during martial law, is characterized by such features as: 1) the difference in preventive measures depending on the specifics of the territory; 2) the legal adaptability of preventive measures to the needs of military reality and the tasks of the post-war period; 3) a significant shortage of qualified specialists in law enforcement agencies; 4) political determination in countering criminogenic threats; 5) informational validity of activities to take preventive measures; 6) modernization of the system of social institutions for crime prevention as a result of interaction between the state, society and citizens.