Декриміналізація незаконного поводження з наркотиками без мети збуту: «крига скресла»

Abstract

Стаття присвячена проблематиці реалізації кримінальної відповідальності за незаконне поводження з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами без мети збуту щодо осіб, які хворіють на розлади психіки та поведінки внаслідок їх вживання. Засвідчено прийняття урядом нової Стратегії наркополітики до 2030 року, яка має на меті впровадження розширення доступу наркозалежних до медичних і соціальних послуг, зміни ставлення до таких осіб та підвищення рівня суспільної обізнаності про проблеми таких осіб. Акцентовано у вагу на позитивних змінах вектору державної політики в частині пошуку не каральних методів для протидії розповсюдженню психоактивних речовин, а переорієнтації заходів протидії їх незаконному обігу від кримінально-караних до адміністративно-виправних, профілактичних, медичних та соціально-психологічних.

Стверджується, що реалізація згаданої стратегії спонукає до перегляду сучасного розуміння ступенів суспільної небезпечності та суспільної шкідливості діянь, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів без мети збуту, в рамках трикутника «адміністративне правопорушення» – «кримінальний проступок» – «злочин». Наведено диференціацію правопорушень, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів без мети збуту, адже це діяння, відповідальність за які передбачено різними нормативними актами: Кодексом України про адміністративні правопорушення і Кримінальним кодексом України.

Здійснено аналіз статистичних показників кримінальної відповідальності за ст. 309 КК України до введення в дію норм про проступки та після набрання ними законної сили. Окремо звертається увага на суттєве зростання числа військовослужбовців, які притягуються до кримінальної відповідальності за незаконне поводження з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами без мети збуту.

Наголошено, що існуючі пропозиції декриміналізації ст. 309 КК України та відповідні зміни до ст. 44 КУпАП вимагають більш виваженого та заснованого на емпіричних дослідженнях підходу. Запропоновано авторське бачення щодо покращення кримінально-правового врегулювання відповідальності за даний вид кримінальних правопорушень.