Запобігання професійній віктимізації

Abstract

Байдалінова А. Ю. Запобігання професійній віктимізації. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» (081 - Право). - Науководослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України, Харків, 2021.

Дисертація є одним із перших кримінологічних досліджень в Україні, присвячених дослідженню професійної віктимізації на сучасному етапі проведення чисельних реформ у різних сферах суспільного життя нашої держави.

Встановлено, що методикою аналізу стану розроблення проблеми має охоплюватися кілька змістовних блоків, що характеризують рівень загальної розробленості проблеми професійної віктимізації. Такими блоками відповідного знання є: 1) теоретичний фундамент у вигляді наукових положень щодо сутності явища професійної віктимізації; 2) наявний чіткий термінологічний апарат, за допомогою якого стає можливим окреслити зміст проблеми із залученням категорій суміжних галузей знань та визначитися із необхідним інструментарієм для прирощення нового знання; 3) постановка ще не розв’язаних проблем професійної віктимізації завдяки окресленню нових тенденцій у розвитку цього явища та продовження дослідження вже відомих аспектів, ще не достатньо розкритих за сутністю.

Визначено, що кримінологічна характеристика віктимізації – це опис її показників за певним набором ознак. Аналіз професійної віктимізації здійснено за допомогою таких її параметрів, як рівень, структура та динаміка. Основою для розкриття цих показників стали офіційні статистичні дані звітності Офісу Генерального прокурора про кількість облікованих протягом 2014-2020 рр. кримінальних правопорушень, передбачених статтями 112, п. 8 ч. 2 ст. 115, 171, 342, 343, 344, 345, 3451 , 346, 347, 3471 , 348, 3481 , 349, 350, 351, 352 КК України та облікованої кількості потерпілих за окремими видами професійної діяльності.

Виявлено, що рівень кримінальних правопорушень, що вчиняються у зв’язку з професійною або громадською діяльністю особи, протягом 2014- 2020 рр. загалом має тенденцію до зниження (окрім невеликого зростання у 2017 р.). Загальна картина динаміки таких правопорушень є нечіткою, у зв’язку із їх різноманіттям та особливостями детермінаційного комплексу кожного із видів.

Рівень осіб, що потерпіли від кримінальних правопорушень у зв’язку із виконанням своєї професійної діяльності або заняттям громадською діяльністю, характеризується значним зниженням у 2015 р. і з того часу кожного року статистичні зміни в ньому можна охарактеризувати як незначні. Загальна динаміка цього показника є переривчастою, стабільних тенденцій до збільшення чи зменшення в ній протягом періоду, що аналізувався, не виявлено.

Структуру професійної віктимізації в Україні можна розглядати за критеріями професійної приналежності потерпілих та за видом кримінального правопорушення, що вчиняється у зв’язку із професійною або громадською діяльністю особи.

За результатами емпіричного дослідження встановлено, що у 37,6 % випадків кримінально протиправним посяганням потерпілому завдається фізична шкода (шкода життю чи здоров’ю), у 55,4 % – матеріальна шкода, у 7,0 % – моральна. У 45,0 % випадків кримінальне правопорушення вчиняється під час робочого часу потерпілого, а 55,0 % – у позаробочий час. Місцем вчинення кримінального правопорушення у 55,5 % випадків є робоче місце потерпілого, у 30,7 % – його помешкання, у 10,3 % – громадські місця, інше – 3,5 %.

Латентність професійної віктимізації в Україні складає 10 %, що відповідає низькому рівню латентності (відповідно до загальноприйнятої класифікації).

Головними елементами кримінологічної характеристики особи жертви, щодо якої кримінальне правопорушення було вчинене через її професійну зайнятість, визначено соціально-демографічні, кримінальноправові ознаки, соціально-рольову і морально-психологічну характеристику.

Узагальнений портрет суб’єкта професійної віктимізації можна описати у такий спосіб: особа чоловічої статі віком від 20 до 40 років, що має вищу освіту, перебуває у шлюбі, як правило, працює у так званих силових відомствах, вирізняється нейтральним ставленням до злочинця, з яким попередньо перед вчиненням кримінально протиправного посягання перебувала у контакті у зв’язку із виконанням своїх професійних обов’язків.

Проаналізовано головні риси процесу формування професійної віктимізації особи. Виокремлено загальносуспільний (масовий), груповий (спеціальний) та індивідуальний рівні професійної віктимізації. Названі рівні створюють своєрідну піраміду, в основі якої – чинники, що представлені об’єктивною загрозою завдання шкоди суспільним відносинам, які перебувають під кримінально-правовою охороною держави (детермінанти загальносуспільного або масового рівня).

У середній рівень піраміди детермінант віктимізації, яка звужується догори, виокремлено групу чинників, що вже більш предметно пояснюють перетворення групи осіб, об’єднаних за певною ознакою, на потерпілих від злочинів у контексті їх певних характеристик, а головне – характеру та виду зайнятості (детермінанти групової/спеціальної віктимності). Підкреслено, що саме на рівні масової віктимізації починається розмежування між групою детермінант, властивих «виникненню» узагальненої жертви масового рівня, та чинниками віктимізації, що є характерними для набуття відповідного формального (процесуального) та фактичного статусу потерпілого особами, що належать до тих чи інших конкретних груп, виокремлених за певними критеріями. На вершині детермінаційної піраміди, що розглядається, перебувають чинники, що розкривають індивідуальну сторону процесу перетворення конкретної особи на жертву злочину (детермінанти індивідуальної віктимності).

Під професійною віктимізацією розуміються різнохарактерні процеси, явища та події, що відбуваються на загальносуспільному, груповому та індивідуальному рівнях, які в сукупності сприяють формуванню ознаки віктимності особи через її професійну приналежність.

Визначено, що метод девіктимізації у контексті запобігання професійній віктимізації доцільно розглядати як узагальнену назву для сукупності методів запобігання злочинності, спрямованих на зменшення можливостей вчинення злочинів щодо осіб, які через заняття певною професією (або схожим видом діяльності) мають високий рівень потенційної віктимізації. Запропоновано чотирьохблокову структуру змістовного наповнення методу девіктимізації:

Змістовний блок 1. Убезпечення життя і здоров’я від злочинних посягань.

Змістовний блок 2. Захист власності.

Змістовний блок 3. Захист професійної діяльності від незаконного втручання в її здійснення та недопущення нанесення злочинної шкоди професійній репутації чи авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування і т.п.

Змістовний блок 4. Убезпечення близького оточення особи (подружжя, членів сім’ї, інших родичів чи близьких осіб) від потенційної можливості стати жертвою злочину через її професійну приналежність. Особливого характеру набуває цей блок для осіб, професійна діяльність яких пов’язана із ризиком.

Ця структура є своєрідним каркасом для наповнення відповідних блоків конкретними заходами залежно від специфіки роду діяльності особи.

Надано загальну характеристику запобіганню професійної віктимізації в Україні як окремого елементу запобігання кримінальним правопорушенням. Виявлено, що самостійне поняття запобігання професійній віктимізації наразі залишається недостатньо опрацьованим, адже не розроблена його структура, остаточно не визначене співвідношення із базовим знанням щодо запобігання злочинності як такого.

Специфіка запобігання віктимізації полягає у тому, що змістоутворюючим моментом у такому процесі стає саме сфера і рід людської діяльності.

Запропоновано трирівневу структуру запобігання професійній віктимізації, перший рівень якої складають заходи, спрямовані на зниження загальної віктимності особи, другим рівнем є заходи зниження спеціального (видового) різновиду віктимності, а третім – заходи зниження особистісно-ситуаційної віктимності (індивідуальна профілактика).

Визначено, що заходи зниження загальної віктимності особи можна розподілити на загальносоціальні віктимологічні заходи (загальносоціальне запобігання віктимності) і спеціально-віктимологічне запобігання злочинам.

Під запобіганням спеціальної (видової) віктимності слід розуміти всебічну систему заходів різних соціальних інституцій і самої людини, що спрямовані, з одного боку, на нейтралізацію стану вразливості осіб, які є представником певної професії або займається певною діяльністю, а з другого боку, на зовнішнє середовище, в якому відбувається прояв професійних якостей таких осіб, з метою скорочення ризиків для останньої стати жертвою злочинів, пов’язаних саме із їх професійною діяльністю або заняттям.

Наголошено, що під час індивідуальної профілактики професійної віктимізації основна увага має приділятися заходам, що спрямовуються на зниження особистісно-ситуаційної віктимності стосовно конкретного потенційного потерпілого.