Звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за ч. 5 ст. 401 Кримінального кодексу України: проблемні аспекти тлумачення та застосування заохочувальної норми

Abstract

Наукова стаття присвячена проблемним аспектам тлумачення й застосування заохочувальної норми про звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби чи вчинили дезертирство (ч. 5 ст. 401 КК). Метою цієї статті є формування науково обґрунтованих підходів до вдосконалення застосування цієї норми шляхом виявлення недоліків нормативної регламентації умов такого звільнення та мінімізації ризиків невиправданої дискреції для забезпечення передбачуваності правозастосування. Наголошено на важливості врахування функціональної спрямованості норми ч. 5 ст. 401 КК на стимулювання добровільного відновлення виконання військового обов’язку в умовах воєнного стану. Водночас установлено, що її чинна редакція є надмірно процедурно перевантаженою та ставить застосування норми в залежність від формалізованих умов, не пов’язаних з волевиявленням особи. Шляхом моделювання типових ситуацій повернення на службу військовослужбовців констатовано, що буквальне тлумачення формалізованих умов (подання письмових клопотань та отримання письмових згод) фактично унеможливлює застосування заохочувальної норми, створюючи дискримінаційні ризики. Проаналізовано передбачені законом умови звільнення від кримінальної відповідальності під кутом зору колізій між регуляторним і кримінальним законодавством та конституційних меж їх застосування. Окремо обґрунтовано, що подальше звільнення зі служби військовослужбовця, який добровільно повернувся до неї, з причин, незалежних від його волі, не може бути підставою для відмови у застосуванні ч. 5 ст. 401 КК, оскільки це суперечить принципу справедливості та цілям правового регулювання. Зроблено висновок про доцільність спрощення конструкції ч. 5 ст. 401 КК шляхом акценту на матеріальній підставі – добровільному поверненні до служби. До усунення вад законодавства запропоновано застосовувати розширювальне тлумачення для забезпечення балансу між інтересами обороноздатності держави та правами осіб з дотриманням принципів законності, справедливості й пропорційності.This article examines the problematic aspects of interpreting and applying the provision granting exemption from criminal liability to military personnel who have left their military unit or place of service without authorization or have deserted (Part 5 of Article 401 of the Criminal Code). The purpose of this article is to develop scientifically grounded approaches to improving the application of this provision by identifying shortcomings in the regulatory framework governing the conditions for such exemption and minimizing the risks of unwarranted discretion to ensure the predictability of law enforcement. The importance of taking into account the functional purpose of Part 5 of Article 401 of the Criminal Code namely, to encourage the voluntary resumption of military service under martial law was emphasized. At the same time, it has been determined that the current version of the provision is excessively burdened with procedural requirements and makes the application of the provision contingent upon formal conditions unrelated to the individual’s expression of will. By modeling typical situations of military personnel returning to service, it was found that a literal interpretation of the formalized conditions (submission of written petitions and receipt of written consents) effectively makes the application of the incentive provision impossible, creating risks of discrimination. The conditions for exemption from criminal liability provided by law were analyzed from the perspective of conflicts between regulatory and criminal legislation and the constitutional limits of their application. It is further argued that the subsequent discharge from service of a military servicemember who voluntarily returned to service, for reasons beyond his control, cannot serve as grounds for refusing to apply Part 5 of Article 401 of the Criminal Code, as this would contradict the principles of justice and the objectives of legal regulation. It is concluded that it is advisable to simplify the structure of Part 5 of Article 401 of the Criminal Code by emphasizing the substantive basis – voluntary return to service. Until the shortcomings in the legislation are addressed, it is proposed to apply an expansive interpretation to ensure a balance between the interests of the state’s defense capability and the rights of individuals, while adhering to the principles of legality, justice, and proportionality.