Криміногенні фактори злочинності в Україні через призму сингулярності та інтерференції

Abstract

Мета статті передбачала визначення перспективних ліній розвитку кримі-ногенних факторів злочинності в Україні через призму сингулярності та інтерференції. Автор акцентував увагу на кримінологію постмодерну в умовах соціальної сингулярності. Син-гулярність розглянута як стан дезорганізації суспільства, детермінаційний мегафактор, що презентує особливі соціально-психологічні, інформаційні, дискурсивні фони криміногенної детермінації, зумовлює криміналізацію суспільства на основі поширення несолідарності. Сформульовано припущення про те, що криміногенність включає в себе і деліктогенність, яка є складовою криміногенних факторів. Виділено хронологію криміногенних факторів та їх складових, що обумовлюють множинність кримінальних та інших правопорушень, різних за природою мотивації, суб'єктності, локалізації та інших особливостей проявів, у трьох видах: криміногенні фактори злочинності довоєнного часу; криміногенні фактори злочин-ності воєнного часу; криміногенні фактори повоєнного часу. З позицій критики розкрито питання термінологічної коректності змісту поняття «криміногенність». Охарактеризовано чотири аспекти кримінологічного виміру кримінальної реальності в Україні. Привернено увагу на те, що інтерференція у період воєнного стану і на етапі відновлення у повоєнний час здатна викликати драматичні ситуації, підвищити ступінь криміногенності обстановки в країні. Зроблено наголос на тому, що слід розрізняти запобігання, як припустимий ефект вико-ристовуваних поточних службових повноважень (наприклад, превенція) і кримінологічне запобігання, як теоретико-прикладний концептуальний напрям завчасного усунення можли-востей вчинення злочинів.