Кримінально-правова політика та криміналістична стратегія в протидії кібердиверсіям під час російсько-української війни

Abstract

Стаття присвячена кримінально-правовому та криміналістичному дослідженню кібердиверсій, що стали активно вчинятися агресором під час російсько-української війни в Україні. Кібервійна як форма її активної фази стала серйозно впливати на критичну інфраструктуру України, впливаючи на самі основи національної безпеки через руйнацію обороноздатності, економіки, інвестиційного клімату та життєдіяльності в цілому. Важливою частиною дослідження стало наведення прикладів здійснених кібератак, які вплинули на приватні, корпоративні та державницькі процеси в Україні (кібератаки на банківську систему України, енергетичний сектор економіки, на підприємства «Київстар», Укрзалізницю” та ін.). У цьому контексті автори здійснили аналіз кримінально-правової політики та криміналістичної стратегії в протидії кібердиверсіям під час російсько-української війни. З цією метою було проаналізовано цілу низку нормативно-правових актів у законодавстві України: 1) Закон України “Про критичну інфраструктуру”; 2) Стратегія кібербезпеки України; 3) план заходів на 2025 рік з реалізації Стратегії кібербезпеки України. Також у законодавстві інших держав було виявлено Кримінальні (Карні) кодекси Німеччини, Франції та Киргизької Республіки, які вже увібрали в себе та визначили кібердиверсію (кіберсаботаж або компʼютерний саботаж) як окремий злочин. У результаті цього дослідження автори здійснили спробу формулювання пропозиції визначення кібердиверсії в Україні як окремого злочину проти основ національнї безпеки. Відповідно до реалізації стратегії кібербезпеки України в межах виконання плану на 2025 р. було виявлено окремі заходи, які можуть бути віднесені до реалізації криміналістичної стратегії в протидії кіберзлочинам, включаючи кібердиверсію. Також було встановлено, що криміналістична стратегія у протидії кібердиверсіям може бути досягнута шляхом: 1) взаємодії основних суб’єктів національної системи кібербезпеки та сил оборони в частині спільного виконання завдань кібероборони (кіберзахисту); 2) здійснення спільних із державами-членами ЄС і НАТО заходів у протидії кіберзагрозам; 3) проведення міжвідомчих тренінгів та навчань у протидії кібератакам; 4) створення та застосування на практиці стандартів розслідуваня кібердиверсій; 5) підвищення взаємодії між правоохоронними органами та органами кібероборони (кіберзахисту) в розслідуванні кібердиверсій; 6) підвищення спроможностей та взаємодії між правоохоронними та судово-експертними органами.