Проблеми оцінки латентності злочинності в умовах повномасштабної російської агресії

Abstract

Статтю присвячено питанням оцінки латентної злочинності в Україні в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації, яка істотно вплинула на криміногенну ситуацію та механізми її фіксації. Виявлені труднощі у визначенні її рівня навіть серед експертів і працівників поліції; найбільш поширеним є віднесення його до помірного рівня (не реєструється 25%–50% реально вчинених кримінальних правопорушень). Усі категорії респондентів до найбільш латентних видів кримінальних правопорушень віднесли: домашнє насильство; шахрайство, у т.ч. вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; незаконний обіг зброї та наркотичних засобів; корупційні кримінальні правопорушення; самовільне залишення військової частини або місця служби кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також колабораційна діяльність і протиправне використання гуманітарної допомоги.

Встановлено, що понад чверть опитаних громадян та ВПО особисто або опосередковано мали досвід віктимізації у період воєнних дій, що свідчить про підвищення вразливості населення до різних форм кримінальних посягань. Причини неповідомлення про злочини включають недовіру до ефективності правоохоронних органів, обмеженість ресурсів і комунікаційних можливостей у воєнний час, страх репресій, нестачу інформації про механізми звернення та наявність нагальних життєвих потреб, що перешкоджали зверненню.

Отримані емпіричні дані демонструють системну залежність рівня латентності та віктимізації від умов воєнного часу та мобільності населення. У статті підкреслюється необхідність підвищення доступності правоохоронних сервісів, зміцнення довіри населення до інституцій держави, а також активізації превентивної та інформаційно-комунікаційної роботи в умовах збройного конфлікту