Здійснення господарської діяльності як спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 110-2 КК України

Abstract

У статті здійснено комплексне дослідження провадження господарської діяльності як специфічного способу фінансового та матеріального забезпечення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 110-2 Кримінального кодексу України. Доведено, що в умовах глобалізації та гібридних збройних конфліктів економічна сфера трансформується у потенційний стратегічний важіль підриву суверенітету та територіальної цілісності держави. Науково систематизовано типові патерни провадження господарської діяльності, що утворюють об’єктивну сторону фінансування за статтею 110-2 КК України. До них обґрунтовано віднесено: інвестування у державіагресорі та на окупованих територіях, системну сплату податків окупаційним адміністраціям чи незаконним воєнізованим формуванням, взаємодію з підсанкційними суб’єктами та надання інфраструктурних потужностей (зокрема енергетичних та логістичних) для забезпечення життєдіяльності окупаційного апарату. На основі аналізу статистики за 2021–2025 роки та вивчення матеріалів судової практики виявлено динаміку правозастосування, що вказує на можливість кваліфікації навіть зовні стандартних комерційних угод як тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки. Проаналізовано суб’єктивну сторону кримінального правопорушення, зокрема його спеціальну мету. Виявлено суттєву правову колізію між законодавчо закріпленим комерційним мотивом діяльності (отримання доходу, збереження активів чи виживання в окупації) та антидержавною метою, передбаченою диспозицією ст. 110-2 КК України. Зроблено висновок, що нинішня конструкція норми через складність доказування означеної мети створює ризики уникнення відповідальності правопорушниками або неправомірного тиску на легальне підприємництво. Вказано на доцільність перегляду змісту статті шляхом перегляду «мети» як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони та зміщення фокусу на прямий умисел щодо факту усвідомленого надання активів структурам агресора.

This article provides a comprehensive study of conducting business activity as a specific mode of financial and material support for the criminal offence provided for by Article 110-2 of the Criminal Code of Ukraine. It is substantiated that under the conditions of globalization and hybrid armed conflicts, the economic sphere is transformed into a potential strategic lever for undermining the sovereignty and territorial integrity of the state. Typical patterns of conducting business activity that constitute the objective side of financing under Article 110-2 of the CC of Ukraine have been scientifically systematized. These patterns reasonably include: investing in the aggressor state and in the occupied territories, systematic payment of taxes to occupation administrations or illegal paramilitary formations, interaction with sanctioned entities, and the provision of infrastructural capacities (specifically energy and logistics) to ensure the vital functioning of the occupation apparatus. Based on an analysis of statistics for 2021–2025 and the study of judicial practice materials, the law enforcement dynamics were identified, indicating the possibility of qualifying even seemingly standard commercial transactions as a serious criminal offence against the foundations of national security. The subjective side of the criminal offence is analyzed, with a particular focus on its special purpose. A significant legal conflict is identified between the legislatively established commercial motive of activity (income generation, asset preservation, or survival under occupation) and the anti-state purpose provided for by the disposition of Art. 110-2 of the CC of Ukraine. It is concluded that the current construction of the norm, due to the complexity of proving the aforementioned purpose, creates risks of offenders evading responsibility or the exercise of unlawful pressure on legal entrepreneurship. The author emphasizes the expediency of revising the content of the article by reconsidering «purpose» as a mandatory element of the subjective side and shifting the focus to direct intent regarding the fact of the conscious provision of assets to the structures of the aggressor.