Кримінологічний вимір використання пробаційних програм щодо запобігання кримінальним правопорушенням

Abstract

Ворожбіт-Горбатюк В.В. Кримінологічний вимір використання пробаційних програм щодо запобігання кримінальним правопорушенням. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, Харків, 2025. Дисертація є одним із перших в Україні кримінологічних досліджень використання пробаційних програм щодо запобігання кримінальних правопорушень повнолітніми суб’єктами пробації. Доцільність цієї наукової розвідки зумовлена наявними об’єктивними суперечностями між сформованим досвідом розроблення і реалізації пробаційних програм на основі імплементації світових практик і об’єктивною потребою опори у змістовій частині таких програм на національний, культуровідповідний контент, узгодження з чинними нормативними документами щодо формування громадянської ідентичності у заходах і засобах запобігання злочинності. Встановлено, що теоретичну основу використання пробаційних програм для запобігання кримінальним правопорушенням склали фундаментальні та авторські розвідки за напрямами: 1) гуманізації системи виконання покарань, що передбачає вивчення заходів і засобів запобігання кримінальним правопорушенням у структурі та змісті кримінально-виконавчої політики; 2) комплексного менеджменту для забезпечення функціонування інституту покарання та його відбування; 3) соціокультурного, гуманітарного спрямування соціально-виховної роботи із суб’єктами пробації для забезпечення безпеки суспільства, що об’єднує кримінологічні дослідження і ті, що виконані в інших галузях знань. 3 У дисертації вперше конкретизовано поняття кримінологічного виміру пробаційної програми: процес і результат аналізу та оцінки будь-якої пробаційної програми з позицій кримінологічної науки. Кримінологічний вимір визначає: а) доцільність використання пробаційних програм для запобігання злочинності у суспільстві в цілому; б) роль таких програм у ресоціалізації і виправленні правопорушників; в) засоби для виявлення і вирішення криміногенних потреб та усунення інших детермінант злочинності. Кримінологічний вимір забезпечує наукове обґрунтування методик соціальновиховного і корекційного впливу, аналізу результатів проходження, показників забезпечення ефективності пробаційних програм. Зазначено, що кримінологічний вимір пробаційних програм передбачає виокремлення чинників ефективності використання таких програм для запобігання злочинності у роботі із повнолітніми суб’єктами пробації. Перший чинник: орієнтація на запит правомірної поведінки і формування загальних життєвих компетентностей суб’єкта пробації у конкретній громаді під час інтерпретації куратором змісту конкретної пробаційної програми. Другий чинник: вибір і розроблення інструментарію корекційних впливів з урахуванням можливостей вирішення законним, соціально прийнятним шляхом криміногенних і некриміногенних потреб суб’єкта пробації, моделювання в реальному часі соціально безпечної поведінки і законослухняного способу життєдіяльності повнолітнього суб’єкта пробації. Розкрито компетентнісний та системний підходи у використанні пробаційних програм для запобігання злочинності. Роль компетентнісного підходу прослідковується у принципах і правилах взаємодії куратора і суб’єктів пробації для досягнення цілей і очікуваних результатів пробаційних програм, описаних у вигляді базових життєвих компетентностей. Виявлено наявну суперечність фактичного тяжіння чинних пробаційних програм до знаннєвого підходу, який обмежує очікувані результати переліком знань, умінь і навичок, які суб’єкт пробації має продемонструвати під час 4 проходження пробаційної програми шляхом виконання завдань у робочому зошиті. Це викликає потребу посилення шляхів реалізації компетентнісного підходу. Зокрема: конкретизація компетентностей в завданнях і очікуваних результатах пробаційної програми, розроблення алгоритмів діагностування та критеріїв оцінки рівня сформованості базових життєвих компетентностей повнолітніх суб’єктів пробації, розроблення типових пробаційних програм, а на їхній створення диференційованих і диверсифікованих пробаційних програм за певним напрямом реінтеграції суб’єкта пробації в суспільство, залежно від міри і обсягів карального впливу, міри його соціальної безпеки тощо. Системний підхід закладено у основу визначення кількісних і якісних показників кримінологічного виміру пробаційних програм для повнолітніх суб’єктів пробації. Реалізація системного підходу передбачає визначення цілісності компонентів пробаційних програм, спрямованості елементів їх змісту на запобігання кримінальним правопорушенням, імперативного регламентування порядку взаємодії кураторів із суб’єктами пробації, синтезування процесів проходження пробаційної програми із результатами неперервного індивідуального спостереження для оцінки ризиків і потреб суб’єкта пробації. Встановлено, що під якісними показниками ефективності пробаційних програм у сфері запобігання кримінальним правопорушенням слід розуміти: відображення кримінологічному виміру у констатованих цілях і завданнях кожної чинної пробаційної програми; науковість структури, змісту та методичних елементів кожної чинної пробаційної програми; реалізованість диференційованого та індивідуального підходів під час проходження кожної чинної пробаційної програми. Наскрізним якісним компонентом ефективності кримінологічного виміру пробаційних програм визначено кваліфікацію персоналу пробації, здатного забезпечувати вказані вище три якісні показники ефективності пробаційних програм і забезпечувати професійно діяльнісну 5 залученість членів громади до реалізації завдань запобігання кримінальним правопорушенням. Ефективності використання пробаційних програм для запобігання злочинності сприятиме відкритість доступу до інформації про успішні кейси, прозорість оцінки досвіду реалізації кураторами кримінологічного виміру пробаційних програм для повнолітніх суб’єктів пробації. Визначено кількісні показники ефективності пробаційних програм у сфері запобігання кримінальним правопорушенням: судові рішення, у яких конкретизовано вид пробаційної програми, обов’язкової для проходження суб’єктом пробації під час виконання покарання у виді пробаційного нагляду (станом на IV квартал 2024 р. реалізовано 52% (3134) пробаційних програм. 25% (1489) пробаційних програм не реалізовано з різних причин); відсоткові значення тематичної диференціації реалізованих пробаційних програм («Зміна прокримінального мислення» – 37%, «Попередження вживання ПАР» – 16%, «Подолання агресивної поведінки» – 7%, «Формування життєвих навичок» – 6%, «Подолання домашнього насильства» – 3%. Вид пробаційної програми не визначено – 31%; ступінь досягнення мети пробаційної програми в роботі із повнолітніми суб’єктами пробації складає на IV квартал 2024 р. 69%); зафіксований в офіційних звітах числовими даними рівень функціональності уповноважених органів з питань пробації (за моделлю КРІ – 89,15 %). Відповідно до системного підходу надано характеристики кримінологічного виміру п’яти пробаційних програм для повнолітніх суб’єктів пробації. Установлено, що кримінологічний вимір цих програм у їх цілях і завданнях є не чітким, розпорошеним. Запропоновано планування заходів запобігання кримінальним правопорушенням здійснювати через диверсифікацію методичного забезпечення. Альтернативою робочим зошитам мають стати технологічні елементи (хендбуки – короткі покрокові інструкції чи алгоритми дій в різних життєвих ситуаціях, дорожня карта, пам’ятка тощо), практика драми, творчої і фільмотерапії. Також для запобігання кримінальним 6 правопорушенням слід забезпечити систематичний моніторинг якості, результативності соціологічного супроводу працевлаштування і рівня задоволеності суб’єкта пробації своєю професійною діяльністю. Важливо накопичувати патерни регіональних рекомендацій і посібників для вирішення некриміногенних потреб суб’єктів пробації (наприклад, рівні діагностики і способи стабілізації самооцінки і дистресу, стану здоров’я, здатності проживати травми, горе, втрати). Наголошено, що антикриміногенність є основною ознакою кримінологічного виміру пробаційних програм у різних країнах світу. Культуровідповідність імплементації антикриміногенності у кримінологічному вимірі пробаційних програм передбачає органічний синтез отриманого, проаналізованого і узагальненого за допомогою порівняльноправових методів досвіду використання пробаційних програм для запобігання злочинності з надбаннями духовної і матеріальної культурної спадщини, національних традицій, чинного національного законодавства, історично, географічно і ментально обумовлених особливостей взаємодії і спілкування з пріоритезацією сильних сторін культурної, правової та особистісної ідентифікацій суб’єкта пробації. Запропоновано уведення у зміст пробаційних програм та реалізація принципу чутливості моделі RNR з досвіду США, Канади через поєднання когнітивно-поведінкової терапії і соціального навчання на основі сильних сторін і дослідження ментальності особи правопорушника, врахування некриміногенних потреб і географічних, економічних, соціокультурних та інших особливостей регіону у кримінальному профілі правопорушника. Це дозволить формувати реальний просоціальний досвід соціально значимої діяльності, здійснювати цілеспрямовано реінтеграцію через загальне і професійне навчання за прикладом моделі GLM. Також в дисертації запропоновано здійснювати відкритий моніторинг ефективності програм навчання та соціальної 7 реабілітації правопорушника з використанням кейсів країн, де пробація успішно реалізована. За результатами емпіричного вивчення готовності кураторів реалізовувати кримінологічний вимір пробаційних програм обґрунтовано напрями неперервної професійної освіти та підвищення кваліфікації кураторів: психологічний супровід повнолітнього суб’єкта пробації, пробаційна дидактика і культуровідповідна соціально-виховна робота (яка узгоджується із соціокультурними, економічними, історичними, географічними характеристиками процесів соціалізації повнолітнього суб’єкта пробації, його індивідуальними і ментальними особистісними характеристиками, рівнем освіченості і ставлення до праці, родинною ідентичністю); цифрова компетентність для доцільного використання цифрових технологій і сервісів із системами штучного інтелекту у роботі з повнолітніми суб’єктами пробації. Об’єднувальною ідеєю цих напрямів визначено розроблення і реалізація стратегій ефективності підвищення кваліфікації кураторів пробаційних програм з опорою на міжвідомчу і трансгалузеву співпрацю, практично-зорієнтоване ротаційне навчання. Досягнення успіху в індивідуальному запобіганні кримінальним правопорушенням передбачає аутсорсинг предметної взаємодії із вузькоспеціалізованими фахівцями для формування необхідних загальних (життєвих) компетентностей. Стратегічну значущість має національно спрямований методичний контент та культуровідповідна імплементація світового досвіду з метою євроатлантичної інтеграції України. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що положення, матеріали і висновки дослідження доцільно використовувати у нормотворчій сфері для удосконалення та оптимізації законодавчого забезпечення державної політики у сфері протидії злочинності, правозастосовній сфері для розроблення пропозицій підвищення ефективної діяльності органів місцевого самоврядування через соціальне підприємництво 8 у пробації, нормування корекційно-виховних впливів у роботі з повнолітніми суб’єктами пробації на основі методик і психотерапії з доведеною ефективністю, налагодження прозорого моніторингу ефективності роботи кураторів пробаційних програм. У науково-дослідній сфері результати дослідження стануть у нагоді для концептуалізації заходів і засобів запобігання злочинності під час пробаційного нагляду та постпробаційного контролю повнолітніх осіб. Аргументовано пропозиції диверсифікації пробаційних програм за критеріями: вік, міра безпеки суб’єкта пробації для суспільства, рівень ментального і психічного здоров’я, освіченість, наявне мотивуюче просоціальне середовище, оцінка ризиків, розроблення типових пробаційних програм для алгоритмізації методичної підготовки кураторів.