Кримінальна політика у сфері забезпечення національної безпеки і оборони крізь призму європейської та євроатлантичної інтеграції

Abstract

Побудова кримінальної політики вимагає прийняття та подальшого дотримання стратегій, планів, директив, керівництв, посібників, які давали б можливість державним органам дотримуватися цілей та виконувати завдання, які в них закріплені. Зазвичай це здійснюється в певні строки та за відповідними напрямами (векторами, сферами). В Україні відзначається прийняття окремих стратегій на коротку перспективу (5 років) за сферами національної, економічної, інформаційної, зовнішньоекономічної безпеки, кібербезпеки тощо. Усі вони так чи інакше стосуються кримінальної політики, оскільки вказують на необхідність протидії окремим видам злочинності, в тому числі під час російської агресії. При цьому констатується відсутність окремої стратегії протидії злочинності, насамперед у сфері національної безпеки та оборони, що послаблює державу в цих сферах та пригальмовує реформування органів кримінальної юстиції. Крім того, відзначається необхідність зближення подібної кримінальної політики за зазначеними векторами під час європейської та євроатлантичної інтеграції. Наявні стратегії, прийняті на рівні Ради національної безпеки та оборони, Кабінету Міністрів та Президента України, порівнянно з політиками ЄС та НАТО вказують на наявні прогалини в Україні. Зокрема, в сфері європейської інтеграції необхідним є звернення особливої уваги на боротьбу з підробкою документів та контрабандою товарів, а також на подальшу імплементацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Згідно із політиками НАТО потребує вдосконалення політика щодо боротьби з торгівлею людьми, вживання контрзаходів стосовно тероризму, диверсій, шпигунства та кіберзахисту.The development of criminal policy requires the adoption and subsequent adherence to strategies, plans, directives, guidelines, manuals, which would allow state bodies to adhere to the goals and perform the tasks set forth in them. In particular, this is carried out within certain deadlines and in the appropriate directions (vectors, spheres). In Ukraine, the adoption of separate short-term strategies (5 years) in the areas of national, economic, information security, foreign economic security, cybersecurity are noted. All of them relate to criminal policy in one way or another, as they indicate the need to counteract certain types of crime, including during Russian aggression. At the same time, the absence of a separate strategy for combating crime, primarily in the field of national security and defense, is noted, which weakens the state in these areas and slows down the reform of criminal justice bodies. In addition, the need for convergence of such criminal policies along the indicated vectors during European and Euro-Atlantic integration is noted. The existing strategies adopted at the level of the National Security and Defense Council, the Cabinet of Ministers and the President of Ukraine, in comparison with the policies of the EU and NATO, indicate the existing gaps in Ukraine. In particular, in the field of European integration, it is necessary to pay special attention to the fight against document forgery and smuggling of goods, as well as to the further implementation of the Rome Statute of the International Criminal Court. According to NATO policies, the policy on combating human trafficking, countermeasures against terrorism, sabotage, espionage, and cyber defense need to be improved.